Плечовий артроз - це поширене хронічне захворювання, пов'язане з ураженням суглобових структур. Патологічний процес супроводжується дегенеративною деформацією поверхонь, що зчленовуються. У цьому ушкоджується як хрящова тканина, а й кісткова. Симптоми патології та методи лікування залежать від ступеня ураження суглобів.
Хвороба може розвиватися протягом кількох років, нічим себе не виявляючи. У якийсь момент під впливом несприятливих факторів (переохолодження, травма, тяжке супутнє захворювання) з'являються перші ознаки недуги. Саме в цей час необхідно звернутися до лікаря, оскільки боротьба з дистрофічними змінами у хрящі особливо ефективна на початку захворювання.
Причини плечового артрозу
Причини дегенеративно-дистрофічного ураження тканин суглоба численні та різноманітні. У тому числі основну роль грають травми, тому посттравматичний артроз плечового суглоба вважається найчастішою формою патології. Його може спровокувати навіть незначне пошкодження хрящових тканин, що неодноразово повторюється.
Крім того, хвороба може виникнути під дією наступних патологічних факторів:
- Виражені ураження суглобів: синовіт, подагра, гострий чи хронічний артрит, асептичний некроз плечової кістки.
- Регулярна перенапруга зчленувань. Найчастіше спостерігається у спортсменів, котрі займаються волейболом, тенісом, баскетболом.
- Уроджена патологія плечового суглоба.
- Ендокринні захворювання.
- Літній та старечий вік.
- Зайва вага (ожиріння).
- Авітаміноз.
- Аутоімунні ураження та ослаблення імунітету.
- Генетична схильність.
Серед хворих більшість складають люди, зайняті монотонною фізичною працею. Тому артроз правого плечового зчленування діагностується значно частіше ніж лівого.
Недуга зазвичай розвивається під впливом одного, а відразу кількох несприятливих чинників. Виходячи з цього, лікування має бути комплексним і спрямованим не лише на боротьбу із захворюванням, а й на усунення всіх причин, що спричинили його.
Характерні ознаки захворювання
Плечовий артроз, непомітно розпочавшись і поступово розвиваючись, може раптово заявити про себе після травми, переохолодження або серйозного фізичного навантаження. При цьому виникають симптоми, характерні для ураження плечових зчленувань та прилеглих тканин:
- біль;
- хрускіт і клацання під час руху руки;
- скутість та зменшення обсягу рухів у плечі.
Недуга найчастіше протікає у хронічній формі. Загострення захворювання може бути спровоковане надмірним навантаженням на суглоб чи травмою.
Інтенсивність прояву симптомів багато в чому залежить від серйозності ушкодження хрящової та кісткової тканини, тому прийнято розрізняти кілька ступенів недуги. Така систематизація помітно полегшує постановку діагнозу та дозволяє безпомилково спрогнозувати результат захворювання.
Плечовий артроз І ступеня
У цей час тканини суглоба уражаються незначно. Болі спостерігаються дуже рідко і лише після надмірних фізичних навантажень або тривалої монотонної роботи. Пацієнт найчастіше не звертає уваги на ці симптоми, списуючи їх на перевтому або розтяг м'язів. Поразка 1 ступеня лікується лише консервативними методами.
На початку захворювання на рентгенівських знімках немає явних змін у тканинах хряща, лише навколо суглобової западини відзначається овальне кільце.
Плечовий артроз II ступеня
На цій стадії симптоми недуги стають більш вираженими. Тканини хряща стоншуються і деформуються, ушкоджуються внутрішньосуглобові зв'язки. Під час руху руки чується хрускіт, запалюється внутрішній шар суглобової сумки. З часом болі стають постійними. З'являється ранкова скутість та обмеженість рухів, що може призвести до атрофії м'язів.
Плечовий артроз ІІІ ступеня
У цей час суглоб вже значно деформований, руху у ньому практично відсутні. Пацієнт страждає від гострого болю, який може віддавати в руку і лопатку. Якщо не зупинити подальшу руйнацію тканин, патологічний процес може призвести до інвалідності.
Захворювання третього ступеня не піддається консервативному лікуванню та потребує оперативного втручання.
Лопатково-плечовий артроз рідко сягає третьої фази. Найчастіше діагностується друга стадія із переходом у хронічну форму.
До лікаря якої спеціальності звертатися
Нерідко люди, які зіткнулися з болем у суглобах, не знають, до кого звернутися. При перших симптомах недуги слід відвідати ревматолога. Фахівець не тільки проведе повний медичний огляд та поставить діагноз, але й у разі потреби усуває сильний біль за допомогою внутрішньосуглобової ін'єкції анестетика.
При запущеній формі недуги ревматолог, швидше за все, виявиться безсилим. І тут знадобиться хірург чи ортопед. У великих містах можна записатися прийом до артологу, який займається лише суглобовими хворобами.
Способи боротьби з плечовим артрозом
Після медичного обстеження та постановки діагнозу лікар призначає специфічну терапію, що дозволяє досягти тривалої та стійкої ремісії недуги. Вилікувати дегенеративну зміну суглобів неможливо, але сповільнити перебіг руйнівного процесу і полегшити стан пацієнта є цілком можливим завданням.
Основна мета протиартрозної терапії - купірування больового синдрому та відновлення рухливості суглоба.
Сучасна медикаментозна терапія
У деяких пацієнтів встановити точний діагноз на ранніх стадіях захворювання буває складно. На цьому етапі біль виражений не різко і не змушує хворих звертатися за допомогою до фахівців. Найчастіше вони лікуються самостійно народними засобами. Деякі пацієнти займаються лікувальними вправами, спрямованими на зменшення болю та скутості суглобів. Для лікування артрозу використовуються препарати, призначені лікарем, з дотриманням рекомендованого ним дозування та тривалості прийому. Найбільш ефективними є такі групи лікарських засобів:
- нестероїдні протизапальні засоби;
- хондропротектори;
- кортикостероїдні препарати;
- ненаркотичні аналгетики;
- судинорозширювальні засоби;
- міорелаксанти.
Багато ліків при цій патології іноді призначаються на тривалий термін. Залежно від тяжкості захворювання медикаменти приймаються внутрішньо, використовуються зовнішньо, вводяться внутрішньом'язово або в порожнину плечового суглоба.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)
НПЗЗ протипоказано використовувати тривалий час за рахунок наявності побічних ефектів з боку травного тракту.
Лікувати захворювання препаратами можна на ранній стадії розвитку патологічного процесу. Курс визначається виходячи зі стану пацієнта та ступеня вираженості симптомів. Як самостійне лікування мазі, що входять до цієї групи, не призначають. Вони застосовуються в комплексі з аналогічними групами ліків, які застосовують внутрішньом'язово або внутрішньо. Їх завдання полягає у зменшенні запалення та полегшення стану пацієнта.
Хондропротектори
Практично всім пацієнтам включають у схему лікування препарати, спрямовані на покращення процесів обміну речовин у хрящовій тканині. Крім того, вони збільшують пружність хряща. Такі властивості мають хондропротектори. Ці лікарські речовини різняться залежно від основного компонента, що діє, на основі якого вони виготовлені:
- гіалуронова кислота;
- хондроїтин сульфат;
- глюкозамін;
- комбіновані засоби.
Глюкозамін – речовина, яка бере важливу участь в утворенні здорової хрящової тканини. Завдання хондроїтин сульфату полягає в харчуванні та забезпеченні амортизації плеча.
Препарати для монотерапії більше зарекомендували себе над ринком проти комбінацією речовин.
Полісахарид, що міститься в міжклітинному просторі - це гіалуронова кислота. Вона додатково здатна ще й зменшувати чутливість рецепторів, які реагують біль. Найбільшу перевагу мають комбіновані хондропротектори, які містять у собі кілька діючих речовин.
Найбільш ефективним є застосування хондропротекторів на початкових стадіях захворювання. Завданням препаратів є синтез нових клітин здорової хрящової тканини, які замінюють ушкоджену тканину. За наявності больового синдрому та набряку ліки з цієї групи будуть менш ефективними. Тому спочатку буде потрібне застосування протизапальних засобів, щоб полегшити стан пацієнта.
Для отримання максимального ефекту застосовують ін'єкційні препарати для внутрішньосуглобового або внутрішньом'язового введення. Курс лікування хондропротекторами займає до півроку, перші результати деякі пацієнти відзначають після 3 місяців терапії. Важливо дотримуватись деяких правил при лікуванні такими медикаментами.
З початком курсу терапії мають бути виключені фізичні навантаження, стресові ситуації. Найбільший ефект пацієнт отримає, якщо почне приймати хондропротектори, покращить харчування, займатиметься лікувальною фізкультурою. Багато хворих з артрозом плечового суглоба займаються методом доктора Бубновського, виконують спеціально розроблений комплекс вправ, щоб досягти поступового відновлення суглобів чи зупинити прогресування хвороби.
Кортикостероїдні засоби
При появі болю, якщо протизапальні препарати позитивного ефекту не приносять, призначаються кортикостероїди. Для полегшення стану пацієнта призначаються мазі або ін'єкції.
Анальгетики
На початкових стадіях захворювання виписуються аналгетики зменшення больового синдрому.
Порівняно з нестероїдними протизапальними препаратами, медикаменти з цієї групи меншою мірою негативно впливають на слизову оболонку травного тракту.
Виявляючи невиражене протизапальну дію, вони ефективно борються з болем.
Судинорозширюючі засоби
Обов'язковими засобами у схемі лікування артрозу є судинорозширюючі препарати. Вони усувають судинні спазми, нормалізують кровотік у ураженій ділянці. Багато пацієнтів скаржаться на появу нічних болів, з якими ефективно справляються медикаменти цієї групи.
Міорелаксанти
При ураженні артрозом плечового суглоба нерідким явищем є м'язові спазми, які знімаються міорелаксантами. При їх призначенні дотримується принцип комплексності, вони використовуються разом із знеболюючими та протизапальними засобами. При необхідності спочатку призначаються мінімальні дозування з поступовим підвищенням.
Оперативне лікування
Основне завдання операції - відновлення працездатності суглоба та підвищення якості життя хворого. Якщо консервативна терапія є неефективною, зберігається стійкий больовий синдром, суглоб поступово деформується, а обсяг рухів у ньому різко обмежений, пацієнтові показано хірургічне втручання.
Рішення необхідність операції приймає ортопед чи травматолог разом із пацієнтом. Тоді ж визначаються розміри ендопротезу та матеріал, з якого він буде виконаний. Сьогодні імплантати виготовляються з титану та високоміцних полімерів, близьких за масою до натурального суглоба. Довговічність та надійність ендопротезів не викликає сумнівів.
Період відновлення
Операція із заміни ураженого суглоба найчастіше відбувається без ускладнень. Фіксація за допомогою підв'язки потрібно протягом перших 14 днів. Дозволено раннє пасивне виконання комплексу фізичних вправ на спеціальних апаратах та приладах. Силові навантаження допускаються через 45-60 днів.
Лікувальна гімнастика
Будь-який комплекс протиартрозних вправ корисний лише у період ремісії. Якщо спостерігається підвищення температури, болючість та інші симптоми загострення хвороби, зарядка протипоказана.
ЛФК не повинна завдавати болю чи дискомфорту. За найменшого почуття незручності від вправ слід відмовитися.
Заряджання має проводитися щодня. Після навантаження корисно зробити самомасаж в області ураженого зчленування та прилеглих м'язів, використовуючи лікувальний крем, вибрати який допоможе лікар.
Фізіотерапія
Фізіолікування дозволяє посилити дію медикаментозних препаратів, знизити їх дозування та звести до мінімуму ризик ускладнень. Вид фізіотерапії визначає лікар, керуючись станом пацієнта, занедбаністю процесу та можливими протипоказаннями через супутні хвороби.
Найчастіше при лікуванні використовують такі фізіотерапевтичні процедури:
- магнітотерапія;
- ультразвук із гідрокортизоном;
- електрофорез з протизапальними та знеболювальними речовинами;
- опромінення ультрафіолетом
- лікування лазерними та інфрачервоними променями.
Фізіопроцедури проводяться курсами по 10-15 сеансів кілька разів на рік.
Лікування народними методами
Поєднуючи народні засоби з медикаментозною терапією, ЛФК, правильним харчуванням та фізіопроцедурами, можна домогтися тривалої та стійкої ремісії.
Одним з кращих рецептів є компрес з використанням листя берези, що має протизапальну та зігрівальну дію. Найкраще підійдуть молоді листя, адже ближче до осені їх корисні властивості зменшуються. Перед тим, як зробити компрес, необхідний невеликий масаж ураженої кінцівки. Потім листя накладається на шкіру, зміцнюється харчовою плівкою і бинтом. Компрес залишають проти ночі. Тривалість лікування – 10 днів.
Цілющим ефектом володіють сольові ванни. Перед процедурою кристали попередньо розчиняють у гарячій воді. Потім одержаний розчин виливається у ванну. На процедуру потрібно приблизно 3 кг солі. Додатково можна додати кілька крапель будь-якої ефірної олії. Найкраще прийняти ванну перед сном, тривалість ванни не повинна перевищувати 30 хвилин.
Добре допомагає компрес із гарячих вівсяних пластівців. Їх слід залити окропом, настояти і використовувати за призначенням. Такі процедури рекомендується робити на ніч.
Не менш корисні трав'яні припарки. Подрібнені рослини з протизапальною дією (Деревій, імбир, куркума, шабельник, лепеха) заварюють окропом, витримують 10 хвилин під кришкою і накладають на хворе місце. Після процедури уражене плече слід змастити лікувальним кремом і лягти в ліжко.
Всередину рекомендується приймати настій із кукурудзяних рильців. Одну чайну ложку сировини або 1 фільтр-пакет заварюють 200 мл окропу, настоюють під кришкою 30 хвилин і вживають по 1 ст. ложці за півгодини до їди.
Профілактика артрозу плечового суглоба
Попередження недуги може бути первинним та вторинним. Первинна профілактика містить у собі такі заходи:
- регулярні заняття спортом - біг підтюпцем або швидка ходьба, вправи для м'язів плечового пояса;
- контрастний душ;
- усунення надмірних навантажень та уникнення травматичних ситуацій.
- своєчасне лікування захворювань, здатних спровокувати артроз плеча;
Вторинна профілактика спрямована на раннє діагностування та терапію артритів.
Висновок
Відновлення суглобових функцій - це тривалий і тяжкий процес. Лікування плечового артрозу має бути спрямоване насамперед на усунення симптомів недуги. Тільки комплексна терапія, що поєднує в собі медикаментозні та народні методи, принесе полегшення та поверне працездатність.